ДРОЗДОВ:
Брешуть ті, хто кажуть, що вони все життя чекали на день незалежності. Пафос страшний тим, що він гарно звучить. Насправді для всієї країни незалежність була сенсацією. Я у всьому бачив нове, хоча насправді плин життя навіть не помітив народження моєї країни. Нічого не змінилося. Не існувало нового життя, тому що не існувало нових людей. Ніхто не знав, ЩО саме хоче бачити навколо себе. Людям бракувало конкретного переліку вимог до нової країни, і тому все пішло на самоплив. Ніхто не пред'являв до нової країни своїх критеріїв щастя в ній, ніхто не захотів надавати їй підсрачників задля динамічного прискорення, всім було достатньо її статичної наявності, голого факту самого її існування. Це було тотальне небажання будь-що будувати й будь-що творити. Це була бездіяльна любов до незалежної країни, гуманітарна й абстрактна, з такими артефактами прямої, невимогливої любові, як вишиванки, пісенники, етнічні ритуали, молитовники, вервиці, крайки, віночки, кептарики, сезонно-обрядові святки – все те, що робить людей щасливими просто так, на розчуленому рівні ірраціональності. Люди вдовольнилися безперешкодним доступом до бездіяльності. Нова країна всіх обхитрила, приспала, підкупила атрибутикою, відволікла від системотворчості. Не люди починали творити нову країну, а навпаки. Тому-то й виявилося, що ніяка вона не нова. Це було радше перейменування, ребрендинг, і всі ми це допустили.
Тоді я про це не думав, а тепер скажу, що Україна народилася на уламках, а не в боротьбі. Мені смішно чути, що незалежна Україна є наслідком визвольних змагань 1920-1950-х, а потім дисидентів. На жаль, ні. Не треба себе дурити. Прибалтійські країни тому й стали успішними, що одразу знали, куди йти. Ми не могли роздуплитися включно до 2014 року – це ганьба, бо за цей час інші країни семимильними стрибками опинилися в іншій цивілізації. А ми мали відривні купоно-карбованці, прилавки з березовим соком, ями на дорогах і каламбур у головах – так люди входили в незалежну епоху, бо не захотіли мати сучасну державу, де закон був би законом. Всі почали все списувати на "перехідний період", який триває й досі, таке враження.