Навіть попри те, що на папері середня зарплата в Українській РСР у 1991 році становила близько 495 карбованців, що було рекордом за весь час перебування у складі Радянського Союзу, їхній доларовий еквівалент був набагато нижчим, аніж за рік до того. Крім того, мало хто отримував зарплатню, навіть якщо й працював.
Це призводило до того, що кількість безробітних у країні зростала, адже ніхто не хотів працювати за обіцянки. Проблеми фінансово-банківської системи відображалися й на магазинах УРСР. Якщо раніше можна було простояти в чергах, щоб отримати бажані продукти, то тепер не було навіть цього. Полиці багатьох магазинів були порожніми, було важко придбати навіть товари першої необхідності, про якісь делікатеси вже навіть не йшлося.
Народ тоді жив дуже бідно. А оскільки керівництво Радянського Союзу вже не могло втримати ситуацію, почала розвалюватися й правоохоронна система, через що процвітав рекет. Та не було б лиха без добра. Без тотального контролю радянської системи ближче до проголошення незалежності України почала розвиватися вільна преса.
Було набагато легше поширювати ідею самостійності України, яка у 80-ті роки набула масового характеру. Всі ці чинники лише підливали олії у вогонь української незалежності. І наприкінці серпня 1991 року Україна нарешті проголосила незалежність, а до кінця року вийшла з Радянського Союзу.